 |
Надоїло...більше не можу...
То приносить біль і хаотичність більшу ніж можу витерпіти...
Якщо мене не можуть зрозуміти - отже цей світ виявився не для мене...чи я не для нього...
Скільки вже можна боротись....чекати чогось, і натомість отримувати отримувати знущання та насмішки....
Життя утопічне - ІСТИНА...
Моя особистість не є великою цінністю, отже анігіляція її дасть місце
для когось іншого...кількість перейде в якість...хай живе!!!
....ем....Анігілятор!
Вимикаю телефон...вимикаю комп з нетом....
Не шукати, не чекати, не відновлювати....
|
образів
о, привіт Лорде....як ся маєш?....досі продаєш совість?....максимум вигоди за мінімум товару?....о так....
хлюпаєш брудом житття...о, тільки це ти вмієш...більш нічого
пустота тебе заповнює....пустота тебе і виповнює...
створене тобою- пусте, як поняття абсолютного вакууму
розкидані, в хаосі думки... спотворене божественне число в твоєму тілі....ти народився дарма
ВОНА вивчить редмайстерність...навчиться правильно підмальовувати очі... досягне піку насолоди тіла, знайде собі якогось неХформатного хлопчину із якогось неХформатного гурту, купить собі чорного матеріалу, і наробить із нього брелків у формі трун з хрестами, перестане звинувачувати в неідеальності...питиме персковий, томатний, яблучний сік...
ВОНА поїде у Львів...це місто вітром звіє запах її парфумів, що беруться нізвідки...
подолає теоретичного монстра, буде витинати і ВИтіняти...збиратиме клинові листки, їстиме НЕсмачні горішки
пальці її і далі будуть як живі істоти, тонкі, рухливі...вона розвине свої можливості до четвертої касти...
буде заварювати каву в місті твоїх мрій...чи образів...проживе більше ніж за 40 років...
ти! твоє життя закінчиться в швидкому часі! в тебе нема майбутнього! ти перестанеш
бути для людей кимось...
ти ніхто і ти ніщо! ти не гідний .... ти навіть це плагіатиш...позер
|
за цих декілька місяців....днів...ночей...пакетів молока...втрачених надій...посмішок...
ех....життя йде...(куди?)...
Лордам не личить жалітись, скиглити і прохати розуміння когось
чому я не можу дати людям (чи не-) те, що вони хочуть, мають отримати...надіються?
життя складається із страхітливих часточок НЕ...
а можливо то НЕжиття....а існування?...
кого я питаю?...терени інтернету...такого собі величезного смітника...
ожливо прочитає важлива мені людина...але хто ж не важливий?...
всі вони дуть крізь моє життя...я як сторінка...яку перегортають і залишають собі щось із спогадів....
@музыка: ніяка
@настроение: стерильний
|
привіт самому собі...напиши собі пару речень
@музыка: всяка
|
снилось...а що?
чи демони чи інші сили до мене в сон добирались....
чого вам? (нижчим істотам)....
як вам живеться внизу?
моя сутність ще прагне жити тут... думати про вічне, насолоджуватись смаком молока....
вдивлятись у дівочі очі, котрі не дивляться на мене ж взаємно....
але то не смертельно.... на свій вік я відчув що ж таке кохання.... відчув усі почуття....відчуття
доторки....знаки....символи....
мені не жаль буде помирати, не жаль буде втрачати тілесну оболонку....
лізете сюди???? хай йому біс....але ж він над вами керує....невже вам не вистачає втрачених душ?
@музыка: Apocalyptica Master Of Puppets
|
день народження позаду....
свідомість почала вивільнюватись (та й тіло) від того зеленого дракону, але душа залишилась пустою...
не знаю чому, але мені згадався один ангел, котрого уздрів пару місяців тому.....
одного сонячного...та ні ж, просто сірого буденного дня, я йшов в універ повз гуртожитку, і мимо проїхав
шкільний автобус із школярами....
якесь відчуття змусило повернути мою голову туди, де саме з сірою буденністю їхав той автобус....
ви бачили ангелів??? я не бачив, але не думаю що побачу, адже моя дорога лежить туди, в пекельне чистилище для отримання (чого ж?...) порції вогню....
мила дівчинка, років 15 сиділа на сидінні, і ретельно вдивлялася у мою сутність....
позичені у природи блакитні оченята були наповнені мудрістю, сумом, осінню та (подивом?)
моя чорна сутність була вражена, тих пару секунд їй вистачило щоб посміхнутись.....
але....то ж пару секунд......
ви бачили ангелів????
@настроение: прийдіть до мене на похорони
|
який хочу такий і роблю заголовок!!!
інколи я ненавиджу свій мобільний телефон....
така необхідність стає великим вампіром моєї сутності.... не можу його вимкнути (рідні дзвонять) та й годинника не маю....чи то з непрактичності чи то з ненависті до механічних його прототипів...
інколи я хочу спокою....вчора перелистав список номерів (більше 150 штук)
МЕНІ НЕМА ДО КОГО ДЗВОНИТИ!!!
інколи й до мене дзвонять....але що (що?) мені їм сказати?....стандартне типу "привіт, нормально" чи "я ще живий"?
0% свіжих ідей....0% інтересу.....
флегма переповнює і заповнює...
Morfa дзвонила....не маю сили відповісти....
@музыка: Lacrimas Profundere_A Fairys Breath
|
унікальна особистість котра ліпила з мене щось...
@музыка: Арія
@настроение: нормально
|
ти можеш глянути звідти сюди?
не знаю, можливо то тобі не потрібно...але зазирни...
це щось подібне до голосу волаючого в пустелі....
не дивишся?.....будь ласка....проте ти існуєш...я знаю....
для чого ти існуєш? чому твоє існування не може мене обійти? прагну спокою...будь якого, проте ти як солодка отрута....п'єш і відчуваєш притиск смерті....так зване гостре смерточинство....
гордий....але ж ти там, отримуєш манну небесну з рук небесних отців....
хочеться щоб ти вбила те, кого створила....мене....
займаюсь перетворенням механічної енергії на електрони.....нулики та палички
але ти не бачиш мене.... як і не хотіла бачити досі....
незалежний...але до поки?....до смерті...
божественна пропорція в тобі створює бажання тебе побачити.....ти й досі не дивишся....як хочеш....
@настроение: хто-зна
|
18:49 записи втомленого фізика
сьогодні видався чорний деньок...
ранок сповістив про народження моєї свідомості і лише тіло, що прагнуло кисню, слугувало прикладом матеріальності....
я вдивлявся на руни видерті на бильці ліжка, і міркував про Хроноса....його невблаганність....
день не давав надії його залишити....
кров стукотіла по жилам, а мозок брав більше і більше операцій за секунду....
за звичним інстинктом поліз до монітора отримувати свою ранкову (як каву) порцію радіації....(в радіусі 50см від дисплею)....
обряд одягання в свій улюблений колір (антибілий) додав якогось настрою....
....потім: пальці сновигали по начиненому електронікою приладдю....електрони, душі, сльози, поповнення, кобза, протилежна стать....я не письменник
Lord
@настроение: це кінець всього
|
|
